Скільки коштує життя?

Після Храму — криниця. Одне питання посеред пустелі.

2024 у 4 моментах

Головне

Увесь рік з одного погляду. Натисніть на момент, щоб прочитати про нього в історії.

Скільки коштує життя?

Криниця про Куренівський сель 1961 року.

Глина в лаунжі

Майстер-класи з кераміки за низькими смугастими столиками.

Звукові практики

Дзвіночки й килими в денну спеку.

Вишневий бар

Бар кемпу з вишнями, намальованими на дошці.

Арт року

Криниця

Ще один проєкт такого масштабу, як Храм, був не під силу: надто дорого й виснажливо. Але перестати робити мистецтво теж не можна було. Куренівка обрала щось невелике й чесне.

Шукаючи історію назви свого кемпу, Яро натрапив на стару фотографію криниці біля Бабиного Яру з підписом «Куренівська трагедія» — так згадують сель 1961 року, що поховав частину Куренівки в Києві. Кемп відтворив ту криницю на плаї: проста форма, яку добре видно здалеку й легко збудувати.

Це була копія криниці № 3, єдиного, що лишилося стояти на тому знімку після селю; фотографію оцифрувала команда Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Кемп відтворив криницю з вторинної деревини й поставив на відкритій плаї. Яро зробив її разом зі співавтором Дмитром Павленком, а на заході сонця всередині разом із ним виступала Марина Маляренко.

Того року Куренівка також тримала двері відчиненими для українських митців: квиток і місце в кемпі для кожного, хто привезе арт. На тій самій плаї Олексій Сай, якого Куренівка вперше привезла на Burning Man у 2018 році, показав I’m Fine — свій третій проєкт на Burning Man.

Скільки коштує життя? →

Архівна фотографія, з якої почався проєкт: криниця № 3 біля Бабиного Яру з підписом «Куренівська трагедія», після селю 13 березня 1961 року — Архівна фотографія, з якої все почалося: криниця № 3 біля Бабиного Яру після Куренівського селю 13 березня 1961 року.

Чоловік у білому капелюсі стоїть усередині квадратного дерев'яного каркаса на плаї під запиленим небом

Дерев'яний каркас із чотирьох стовпів відкидає довгі тіні на плаю

Вигляд знизу на вивітрені дерев'яні стовпи на тлі глибокого синього неба, позаду пікап

Кут дерев'яного каркаса криниці зблизька, до нього приставлена невелика табличка

Зазирни вниз

Після кожної чорної смуги біла

Зазирнувши в криницю, можна було побачити проєкцію: анімацію, де монета котиться крізь найтемніші сторінки минулого століття — Голокост, Голодомор, Чорнобиль і Куренівський сель. Але анімація ніколи не зупинялася на темряві. Після кожної чорної смуги приходила біла, після кожної смерті поверталося життя.

Шануй історію і пам’ятай, що все рухається по колу.

Каркас криниці на самоті на потрісканій плаї, проєктор закріплений угорі

Кемп

Просто добре

Кемп навколо був просто добрим: близько сотні людей, лаунж і окремий вишневий бар із власною вишнівкою. Були звукові сесії з карпатськими інструментами, майстер-класи з писанкарства, кераміка за низькими смугастими столиками, звукові практики вдень і танці щовечора.

Кухарем Куренівки того року був Тарас Кліпін, який колись мав ресторан у Харкові, а тепер тримає Need to Eat, українське кафе в Сан-Дієго. Він привіз вареники з власної кухні й приготував понад сто літрів хріновухи й Drunk Cherry, за що отримав прізвисько Cherry-cherry Lady. Щовечора вечерю готувала нова команда волонтерів, а в останній день засновник кемпу сам закоптив брискет і стейки.

А за лаштунками — кухня в контейнері й п’ятнадцять тонн питної води на тиждень.