Увесь рік з одного погляду. Натисніть на момент, щоб прочитати про нього в історії.

Синій Бик Марії Приймаченко, що ожив як арт-кар.

Коли злива зірвала вечірку на Бику, Benny Benassi до ранку грав у лаунжі кемпу.

Арт Honorarium, який кемп зібрав замість команди з Києва.

Дзеркальне кільце Миколи Каблуки, неофіційна каплиця 2025 року.

Неонова вежа Honorarium від Pepemaniak, зібрана просто з кемпу.
215
людей у кемпі, найбільша Куренівка за всю історію
3
арт-проєкти на плаї разом із кемпом
1
двоповерховий арт-кар
Після 2024 року кілька людей прийшли до Яро й сказали: нам подобається те, що ви робите, хочемо підтримати наступний проєкт. Цього вистачило, щоб узятися за давню мрію — арт-кар. Це складно й дорого, тож це мала бути спільна справа. Невелике коло засновників об’єдналося, щоб її втілити.
Арт-кар мав стати однією з фігур Марії Приймаченко. Митя Зінов’єв, чия команда зварила каркас Храму Їжака, сумнівався, що вдасться отримати права. Яро написав до фонду Приймаченко, і фонд погодився та став партнером проєкту. З кількох фігур одна була очевидною: Синій Бик, її найвідоміший звір, психоделічно-синій, ніби синя шуба посеред пустелі. Художник Ростислав Дудченко оживив його, а команда Миті збудувала.




Коли Синій Бик уперше покотився плаєю, усі оберталися, знімали й кричали. Люди були в повному захваті.
Це була найбільша Куренівка за всю історію: 215 людей, сцена на Бику та виступи Benny Benassi, Ira8Kays, Alina Pash і Geizweirdo.
«Воплі Відоплясова» мали зіграти на Бику годину української музики. Гурт доїхав до плаї, але через дощ ворота закрили, і їх не пустили.
Першого ж дня на плаю налетіла наймогутніша пилова буря в історії Burning Man. Вона рвала намети й тенти Куренівки, але Бик вистояв: команда натягнула троси й тримала його всю бурю, найбільше пильнуючи хвіст. Шлях арт-кара з Києва до пустелі тривав майже два місяці.


Merman художника Андрія Крапивченка та інженера Олексія Трончука — дванадцятиметровий плавець, що виринає з плаї. Burning Man обрав його для гранту Honorarium у 2020 році, а потім пандемія й війна на п’ять років відрізали його від пустелі.
У 2025 році команда з Києва так і не змогла виїхати, тож Kurenivka Build Crew зібрала Merman замість неї; будівництвом і логістикою керував Митя Зінов’єв. Він пережив наймогутнішу пилову бурю в історії Burning Man без жодної подряпини.
Point of Unity українського світлового митця Миколи Каблуки — дзеркальне кільце між двома дисками: над головою дзеркало діаметром майже сім метрів, під ногами ще одне, а між ними люди, оточені небом.
Він став неофіційною каплицею 2025 року: тут відбулося понад двадцять весіль.
Lightning Tower італійського художника Pepemaniak, римлянина Федеріко Черузо, — десятиметровий тотем із неону ручного видування, розсічений зубчастими лініями блискавок; уночі його видно з іншого кінця плаї. Burning Man обрав його серед 76 грантів Honoraria того року: єдиний з Італії й один із семи проєктів митців, які вперше показувалися на фестивалі.
Він задумав його як сучасний племінний тотем, довкола якого збираються, як колись довкола вогню, і за тиждень тут відбувалися перформанси й спільні ритуали. Його будували й підтримували просто з Куренівки: сильна італійська команда в кемпі, де жили люди з 21 країни.
Того року кемп називався Kurenivka: Reboot, а його серцем став Sound Healing Lounge, відкритий для всіх із ранку до вечора. Звукові подорожі, чайні церемонії з шістьма колекціями карпатських трав’яних чаїв, привезених з України, йога, робота з голосом, медитація, екстатичний танець і піаніно. Ведучі практик і музиканти з різних країн тримали цей простір разом.
Куренівка стала по-справжньому міжнародною: 215 людей із 21 країни і близько 4000 галонів (15 тисяч літрів) води на всіх. А потім наймогутніша буря в історії Burning Man за лічені хвилини знищила лаунж. Кемп клеїв, латав і шматок за шматком знову піднімав стретч-тент — і саме там Benny Benassi зіграв свою ніч.
Продюсували чайний лаунж Марина Маляренко, Дмитро Павленко, Макс Веремеєнко та Ліза Кормілець.
«Ішов дощ, усі поховалися по кемперах. Benny Benassi каже: давай зіграємо в лаунжі. Ми перенесли колонки через калюжі, і він грав цілу ніч».
Одного вечора вечірку на Бику змив дощ. Бик лишився на плаї, кемп пішов назад по калюжах, і всі поховалися по кемперах. Дорогою Яро зустрів Benny Benassi: «Давай зіграємо в лаунжі».
Яро, Мамай і Паша під дощем перетягли колонки у відновлений лаунж, зібрався кемп, підтягнулися сусіди, і Benny грав цілу ніч, поки лило.
Цього не анонсували й не знімали. Як це було, знають лише ті, хто був у тому наметі.
Команда 2025 року: Ярослав Дяків (технічна дирекція), Genie (креативний алхімік), Максим Студілко (медіапродюсер), Євгеній Жеребцов (Doctor Zee), Павло Трапезніков (звукорежисер), Богдан Карплевський (світло), Ігор Савчук, Артур Осіпов, Марина Маляренко, Дмитро Павленко, Дмитро Зінов'єв, Влад Савицький (велосипедна людина), Наталі Бобицька (артист-менеджмент), Павло Махринський, Катерина Рублова, Іван Applegod, Сергій Гуленков, Дмитро Бойко, Ернесто Фернандес, Іван Алексєєв, Макс Веремеєнко, Макс Пічко (камера), Андрій Хохолкін (режисер документального фільму), Роман Гусар, Алан, Данило, Дорі, Аня та Ондрик.
Fuel the Bull: український арт-кар на Burning Man 2025
Арт-кар Синій Бик, Burning Man 2025
Alina Pash на Синьому Бику, Burning Man 2025
Лаунж Куренівки: 3D-дизайн, Burning Man 2025
“Наша головна мета — голосно розповісти світові про українських митців. Усі мають побачити, що Україна живе і житиме.”
“Інсталяція досліджувала фундаментальні питання присутності й цілісності, нагадуючи, що зміни у світі починаються з кожного з нас.”
“В епоху, де панує цифрова ізоляція, Lightning Tower хоче стати каталізатором справжніх стосунків і спільної уяви.”
Ro Rousseau на Синьому Бику, Burning Man 2025.
Люди, які приїхали першими й поїхали останніми.
Нові імена з'являються після короткої перевірки кемпом.



















9 жовт. 2025 р.
15 вер. 2025 р.
11 вер. 2025 р.
10 вер. 2025 р.
1 вер. 2025 р.
29 серп. 2025 р.
29 серп. 2025 р.
26 серп. 2025 р.
26 серп. 2025 р.
25 серп. 2025 р.