Після Храму ще один проєкт такого масштабу був не під силу. Але перестати робити мистецтво теж не можна було. Куренівка обрала щось невелике й чесне.
Шукаючи історію назви свого кемпу, Яро натрапив на стару фотографію криниці біля Бабиного Яру з підписом «Куренівська трагедія» — так згадують сель 1961 року, що поховав частину Куренівки в Києві. Кемп відтворив ту криницю на плаї: проста форма, яку добре видно здалеку й легко збудувати.
Удень вона стояла мовчазним пам'ятником забутим злочинам. Уночі, зазирнувши в криницю, можна було побачити анімацію: монета котиться крізь найтемніші сторінки минулого століття — Голокост, Голодомор, Чорнобиль і Куренівський сель, — розказані візуальними метафорами, без слів.
Глибина криниці уособлювала глибину людської жорстокості й байдужості — і водночас здатність співчувати та єднатися. Коли відвідувачі рухалися навколо, історії всередині змінювалися.
Анімація ніколи не зупинялася на темряві. Між сценами монета перетворювалася на світні жовті форми — проблиски пам'яті й надії. Наприкінці білий лелека підхоплює гілку й летить звивати гніздо, і виростає місто. Монета падає, крутиться й завмирає. З'являється питання: скільки коштує життя?
Читати розділ 2024 →Архівна бібліотека «Бабиного Яру» ↗Оригінальна сторінка проєкту ↗
Голоси
“Ми збудуємо копію криниці № 3 з Бабиного Яру, тієї, що потрапила на історичну фотографію Куренівської трагедії 13 березня 1961 року.”






- Ярослав Корець (концепція)
- Дмитро Павленко
- Дмитро Павленко, Марина Маляренко
- Ольга Хорімарко
- Данило Резниченко, Антон Матяш, Анастасія Невержицька
- Іван Алексєєв
- George Krieger
У пресі
-
17 вер. 2024 р.
-
1 вер. 2024 р.
-
31 серп. 2024 р.
-
6 трав. 2024 р.