Увесь рік з одного погляду. Натисніть на момент, щоб прочитати про нього в історії.
70
дітей від 4 до 16 років
100+
людей у таборі
3
тижні в Карпатах
На другий день повномасштабного вторгнення Яро написав Стівену Распі з Burning Man з Одеси, де тоді були він і Елла. Як директор керуючої компанії, Яро облаштовував у підвалах бомбосховища з резервним живленням і зв’язком для 1500 родин, які жили в будинках компанії. Досвід Burning Man, написав він, неабияк знадобився.
Стівен відповів: «Try to build some fun wherever possible for the children — and everyone». Ukrainian Burners також запустили Refugee Support Initiative, яка поєднувала бьорнерів з усього світу з людьми, змушеними покинути дім.
На початку березня, коли всі були в безпеці, кемп зібрався онлайн і разом вирішив цього року на Burning Man не їхати. Майже всі були зайняті обороною країни: хтось пішов до ЗСУ, хтось волонтерив чи долучився до IT-армії, хтось купував бронежилети й каски, хтось працював над допомогою біженцям.
Це речення визначило весь рік. Компанія Діми Павленка орендувала ділянку лісу біля озера в Колочаві, у Карпатах, і Куренівка поставила свій кемп там, а не в пустелі: безкоштовний літній табір для дітей, яких зачепила війна, та їхніх мам. Тут були діти військових, зокрема з родини, де служили і тато, і мама, і мами, чиї чоловіки були на фронті.
Рейв того року був би недоречним. Натомість була школа діджеїв, яку вели волонтери з Житомира, уроки каякінгу, намети, їжа на вогні й походи. Родинам треба було лише дістатися Колочави: кемп зустрічав їх на станції й брав на себе все інше. Якщо комусь бракувало грошей на квитки на потяг, Куренівка купувала їх сама.
Табір жив за Десятьма принципами, без жодної комерції. А на тижні бьорну, в ті самі дні, що й спалення в пустелі, в Карпатах згоріло маленьке опудало.



Табір був наметовим містечком для дітей від 4 до 16 років та їхніх батьків чи опікунів: діти з окупованих територій, діти, які втратили домівки чи рідних, діти військових. Він жив за тими самими принципами, що й кемп у Black Rock City, тільки перекладеними мовою лісу.
Громадянська відповідальність стояла на першому місці: насамперед Діма Павленко й архітектурна агенція LOT збудували в лісі блок із душовими, туалетами й умивальниками. Спільні зусилля — це кухня: їжа з нуля на вогні тричі на день, діти в кухонній команді, а Яро — за шефа.
Радикальне самовираження оселилося у великому яскравому наметі з невеликою, але серйозною звуковою системою: школа діджеїв під керівництвом Саші Димова, а вечорами кіно. Дарування жило в керамічній майстерні з маленькою газовою піччю, де діти робили подарунки для людей, які пожертвували на табір.
На водосховищі професійні інструктори вчили каякінгу й SUP. Leave No Trace став станцією сортування сміття й збором пластику в лісі та на березі: звичка, яка має починатися з дитинства.
За три тижні в таборі побувало понад сто людей, сімдесят із них — діти. На місці працював професійний дитячий психолог. Кошти надійшли від бьорнерів зі США, Німеччини й Литви та за грантом Nova Ukraine.
Дякуємо нашим донорам: Kurenivka Kids Camp підтримали Nova Ukraine, Діма Павленко та міжнародна спільнота бьорнерів.


Нові імена з'являються після короткої перевірки кемпом.



















25 жовт. 2022 р.
1 квіт. 2022 р.